Форма входу
Категорії розділу
2016 [1]
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 93
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ

Таїнство хрещення є таке священнодійство, в якому віруючий у Христа, через триразове занурення тіла у воду,закликаючи ім’я Пресвятої Тройці — Отця, і Сина, і Святого Духа, омивається від первородного гріха, а також від усіх гріхів, вчинених ним до хрещення, відроджується благодаттю Духа Святого в нове духовне життя (духовно народжується) і робиться членом Церкви, тобто благодатного Царства Христового.

Таїнство хрещення встановив Сам Господь наш Ісус Христос. Він освятив хрещення Своїм власним прикладом, охрестившись від Іоана. Потім, після Воскресіння Свого, Він дав апостолам повеління: «Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф 28, 19).

Хрещення необхідне кожному, хто бажає бути членом Церкви Христової. «Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти у Царство Боже», — сказав Сам Господь (Ін 3, 5).

Для прийняття хрещення необхідні віра і покаяння. Православна Церква хрестить немовлят за вірою їхніх батьків і хрещених батьків. Для цього і бувають при охрещенні хрещені батьки, щоб поручитися перед Церквою за віру охрещуваного. Коли він підросте, вони зобов’язані навчити його віри і потурбуватися про те, щоб їхній хрещеник став істинним християнином. Це священний обов’язок хрещених батьків, і вони тяжко грішать, якщо нехтують цим обов’язком. А на те, що благодатні дарування даються за вірою інших, нам дана вказівка у Євангелії, при зціленні розслабленого: «Ісус, побачивши віру їхню (тих, хто приніс хворого)говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої» (Мк 2, 5).

Деякі протестантські віровчення вважають, що не можна хрестити немовлят, і осуджують православних за здійснення таїнства над немовлятами. Але основою для хрещення немовлят послужило те, що хрещення замінило старозавітне обрізання, яке чинилося над восьмиденними немовлятами (християнське хрещення названо обрізанням «нерукотворним») (Див.: Кол. 2, 11-12); і апостоли хрестили цілі родини, де, безсумнівно, були і діти. Немовлята, як і дорослі, причетні до первородного гріха і мають потребу в очищенні від нього. Сам Господь сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже» (Лк 18, 16).

Оскільки хрещення є духовне народження, а народжується людина один раз, то й Таїнство хрещення над людиною здійснюється один раз. «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Еф. 4, 5).

ТАЇНСТВО МИРОПОМАЗАННЯ

Миропомазання є Таїнство, в якому віруючому даються дари Святого Духа, які укріпляють його в духовному християнському житті.

Про благодатні дари Духа Святого сказав Сам Ісус Христос: «Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його(тобто з внутрішнього центру, серця) потечуть ріки води живої. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його, бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений» (Ін 7, 38-39).

Апостол Павло каже: «А Той, Хто утверджує нас з вами у Христі і Який помазав нас, є Бог, Він і поклав печать на нас, і дав запоруку Духа в серця наші» (2 Кор. 1, 21-22).

Благодатні дари Святого Духа необхідні кожному віруючому у Христа. (Є ще незвичайні дари Святого Духа, які подаються тільки деяким людям, як-то: пророкам, апостолам).

Спочатку св. апостоли Таїнство миропомазання здійснювали через покладення рук (Див.: Діян. 8, 14-17; 19, 2-6). А потім, у кінці першого століття, Таїнство миропомазання стало здійснюватися через помазання святим миром, за прикладом старозавітної Церкви, бо апостоли не встигали самі здійснювати це таїнство через покладання рук.

Святим миром називається приготована особливим способом і освячена суміш із пахучих речовин і єлею.

Миро освячували неодмінно самі апостоли та їхні наступники — єпископи (архиєреї). І тепер освячувати св. миро можуть тільки єпископи. Через помазання освяченим єпископами св. миром, за дорученням єпископів, можуть чинити Таїнство миропомазання і пресвітери (священики).

При здійсненні Таїнства святим миром хрестоподібно помазуються віруючому такі частини тіла: лоб, очі, вуха, уста, груди, руки і ноги — з промовлянням слів: «печать дару Духа Святого. Амінь».

Дехто називає Таїнство миропомазання — п’ятдесятницею (зішестям Св. Духа) кожного християнина.

ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ

Покаяння є Таїнство, в якому віруючий сповідує (розкриває усно) свої гріхи Богу в присутності священика і отримує через священика прощення гріхів від Самого Господа Ісуса Христа.

Ісус Христос дав святим апостолам, а через них і всім священикам владу відпускати (прощати) гріхи: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться; на кому залишите, залишаться» (Ін 20, 22-23).

Ще Іоан Хреститель, готуючи людей до прийняття Спасителя, проповідував «хрещення на покаяння для відпущення гріхів… І всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої» (Мк 1, 4-5).

Св. апостоли, отримавши на це владу від Господа, звершували Таїнство покаяння: «Багато хто з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої». (Діян. 19, 18).

Для отримання прощення (відпущення) гріхів від того, хто сповідується (кається) вимагається: примирення з усіма ближніми, щирий жаль через свої гріхи і усне сповідання їх, твердий намір виправити своє життя, віра в Господа Ісуса Христа і надія на Його милосердя.

В особливих випадках на того, хто кається, накладається «єпітимія» (слово грецьке — заборона), або покута, яка вимагає благочестивих вчинків і деяких обмежень, спрямованих на подолання гріховних звичок.

ТАЇНСТВО ПРИЧАСТЯ

Причастя є Таїнство, в якому віруючий (православний християнин), у вигляді хліба і вина, приймає (споживає) істинне тіло і кров Господа Ісуса Христа і через це таємниче з’єднується з Христом і стає причетником вічного життя.

Таїнство святого причастя установив Сам Господь наш Ісус Христос під час останньої Тайної вечері, напередодні Своїх страждань і смерті. Він Сам звершив це Таїнство: «Взявши хліб і подякувавши (Богу Отцю за всі Його ласки до роду людського), розламав і подав ученикам, промовивши: «Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається; це чиніть на спомин про Мене. Також, узявши чашу і подякувавши, подав їм, кажучи: пийте з неї всі; це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це чиніть на спомин про Мене» (Див.: Мф 26, 26-28; Мк 14, 22-24; Лк 22, 19-24; 1 Kop. 11, 23-25).

Так Ісус Христос, встановивши Таїнство причастя, заповідав ученикам звершувати його завжди: «Це чиніть на спомин про Мене».

У розмові з народом Ісус Христос сказав: «Якщо не будете споживати плоті Сина Людського і не будете пити Його крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, має життя вічне, — і Я воскрешу його в останній день. Бо плоть Моя є істинною їжею, і кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, в Мені перебуває, і Я в ньому»(Ін 6, 53-56).

Згідно з заповіддю Христовою, Таїнство причастя постійно звершується у Церкві Христовій і звершуватиметься до кінця віку за богослужінням, яке називається літургією, під час якої хліб і вино, силою та дією Духа Святого, перетворюються, або переосутнюються на істинне тіло й істинну кров Христову.

Хліб для причастя вживається один, бо всі віруючі у Христа складають одне тіло Його, главою якого є Сам Христос. «Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба», — каже апостол Павло (1 Кор. 10, 17).

Перші християни причащалися кожної неділі, але тепер не всі мають таку чистоту життя, щоб так часто причащатись. Однак св. Церква заповідає причащатися у кожен піст і не рідше одного разу на рік.

До Таїнства св. причастя християни повинні підготувати себе говінням, яке полягає у молитві, постуванні, примиренні з усіма, а потім — сповіддю, тобто очищенням своєї совісті в Таїнстві покаяння.

Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, тобто «подякою».

ТАЇНСТВО ШЛЮБУ

Шлюб є Таїнство, в якому за добровільною (перед священиком і Церквою) згодою нареченого і нареченої жити спільно благословляється їхній шлюбний зв’язок в образі духовного союзу Христа з Церквою, випрошується і подається благодать Божа для взаємної допомоги й однодушності, і для благословенного народження та християнського виховання дітей.

Шлюб установлений Самим Богом ще в раю. Після сотворення Адама і Єви «благословив їх Бог і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю і володійте нею» (Бут. 1, 28).

Ісус Христос освятив шлюб Своєю присутністю на весіллі в Кані Галилейській. Він також говорив: «Бог сотворив за образом Своїм людину, чоловіком і жінкою створив їх (Див.: Бут. 1, 27). І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом (Див.: Бут. 2, 24). Тож вони вже не двоє, а одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає» (Мф 19, 4-6).

Св. апостол Павло каже: «Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви» (Еф. 5, 31-32).

Союз Ісуса Христа з Церквою ґрунтується на любові Христа до Церкви і на повній відданості Церкви волі Христовій. Тому чоловік зобов’язаний самовіддано любити дружину, а дружина зобов’язана добровільно, тобто з любов’ю, коритися чоловікові.

«Чоловіки, — каже апостол Павло, — любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї… Бо хто любить свою жінку, любить самого Себе (Еф. 5, 25, 28). Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос Глава Церкви, і Він же Спаситель тіла» (Еф. 5, 22—23).

Тому подружжя (чоловік і жінка) зобов’язані на все життя берегти взаємну любов і повагу, взаємну відданість і вірність.

Добре християнське шлюбне життя є джерелом особистого і суспільного блага.

Сім’я є основою Церкви Христової.

Таїнство шлюбу не обов’язкове для всіх, але особи, які добровільно залишаються неодруженими, зобов’язані проводити чисте, непорочне і дівствене життя, яке, за вченням Слова Божого, вище за шлюбне життя і є одним з найбільших подвигів(Див.: Мф 19, 11-12; 1 Кор. 7, 8, 9, 26, 32, 34, 37, 40 та ін.).

ТАЇНСТВО СВЯЩЕНСТВА

Священство є Таїнство, в якому правильно обрана людина (у єпископа, або пресвітера, або диякона) через архиєрейське рукопокладання отримує благодать Святого Духа для священного служіння Церкві Христовій.

Це таїнство здійснюється тільки над особами, яких обирають і посвячують у священнослужителі. Ступенів священства три: диякон, пресвітер (священик) і єпископ (архиєрей).

Той, хто посвячується на диякона, отримує благодать служити при здійсненні таїнств.

Той, хто посвячується на священика (пресвітера), отримує благодать здійснювати таїнства.

Той, хто посвячується на єпископа (архиєрея), отримує благодать не тільки здійснювати таїнства, але й посвячувати інших для здійснення таїнств.

Таїнство священства є установлення божественне. Св. апостол Павло свідчить, що Сам Господь Ісус Христос «настановив одних апостолами, інших пророками… інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового» (Еф. 4, 11-12).

Апостоли, здійснюючи це таїнство, з натхнення Духа Святого, через покладання рук висвячували на дияконів, пресвітерів і єпископів.

Про обрання і рукопокладання самими св. апостолами перших дияконів говориться у книзі Діянь апостольських: «Їх поставили перед апостолів, і ці (апостоли), помолившись, поклали на них руки» (Діян. 6, 6).

Про рукопокладання пресвітерів говориться: «Рукоположивши ж (апостоли Павло і Варнава) їм пресвітерів, вони помолилися з постом та й передали їх Господеві, в Якого (ті) увірували» (Діян. 14, 23).

У посланнях до Тимофія і Тита, яких апостол Павло поставив єпископами, говориться: «Нагадую тобі (єпископу Тимофію), зігрівати дар Божий, який у тобі, через покладання рук моїх» (2 Тим. 1, 6). «Для того я залишив тебе (єпископа Тита) на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував» (Тит. 1, 5). Звертаючись до Тимофія, апостол Павло каже: «Рук ні на кого не покладай поспішно і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чистим» (1 Тим. 5, 22). «Звинувачення на пресвітера приймай не інакше, як при двох чи трьох свідках» (1 Тим. 5, 19).

З цих послань ми бачимо, що апостоли довірили єпископам владу посвячувати пресвітерів через рукопокладання і чинити суд над пресвітерами, дияконами та церковнослужителями.

Про священнослужителів апостол Павло в Посланні до єпископа Тимофія пише: «Але єпископ повинен бути непорочним… Диякони також повинні бути чесними…» (1 Тим. 3, 2, 8).

ТАЇНСТВО ЄЛЕЄОСВЯЧЕННЯ

Єлеєосвячення є Таїнство, в якому, при помазанні хворого освяченим єлеєм (оливою), прикликається на хворого благодать Божа для зцілення його від тілесних і душевних недуг.

Таїнство єлеєосвячення ще називається соборуванням, бо для здійснення його збирається кілька священиків, хоча в разі потреби може звершувати його і один священик. Це таїнство бере свій початок від апостолів, які, отримавши від Господа Ісуса Христа владу під час проповіді зцілювати усяку хворобу і неміч, багатьох хворих помазували оливою і зціляли (Див.: Мк 6, 13).

Особливо детально говорить про це таїнство апостол Яків: «Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підведе його Господь; і якщо він гріхи вчинив, простяться йому» (Як. 5, 14-15).

Святі апостоли нічого не проповідували від себе, але вчили тільки того, що заповідав їм Господь і надихав їм Дух Святий. Апостол Павло каже: «Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, не є людське; бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа» (Гал. 1, 11-12).